«Jazz on the Dnieper-2019. New story»: сага друга

Наступні два дні джазвої феєрії

Концертна програма фестивалю 20 і 21 липня експонувалася на великій концертній сцені Монастирського острова у Дніпрі

Знову прелюдія…

Мені було дуже приємно отримати запрошення на фестиваль «Jazz on the Dnieper-2019. New story» як музичному журналістові. Я з дитинства люблю і слухаю джаз. Знаю про славну історію дніпровського джазу, бо свого часу як редактор видавництва «Музична Україна» випустила кілька видань джазової тематики, після раптової передчасної кончини видатного музично-громадського діяча та історика українського джазу Володимира Симоненка мала честь підготувати до друку його не закінчену «Українську енциклопедію джазу» (на жаль, зараз, через 15 років по виходу в світ цього видання, ніхто так і не спромігся продовжити цю роботу), а як головний редактор друкованого журналу «Музика», пізніше інтернет-журналу «Музика» та «Української музичної газети» оприлюднила й продовжую публікувати матеріали, пов’язані з джазом. Тож я із величезним зацікавленням вирушила до Дніпра. Вперше!

Дуже вдячна за чудовий прийом і комфортні умови перебування організаторам.
Цікавою і змістовною була прес-конференція. Але здивувала відсутність дуже потрібної і звичної на таких заходах інформації – прес-релізу, програм і розкладу фестивальних акцій, що певним чином ускладнило їхнє відвідування.

Ольга Голинська, Юрій Новиков, Галина Макаренко-Дергунова

Майстер-класи

Одну з важливих сторінок фестивалю становили майстер-класи, тому вважаю за потрібне зупинитися на них окремо. Вони проходили якраз 20 і 21 липня у денні години в Дніпровській академії музики імені Михайла Глинки. Принагідно хочу висловити велику подяку за сприяння у проведенні цих заходів ректору Юрію Новикову.

20 липня у Великому залі академії на студентів, гостей фестивалю й узагалі усіх охочих чекали члени інтернаціональної команди «Jazz Sister Cities» (погодьтеся, дуже промовиста назва!) на чолі з відомим польським саксофоністом Сильвестром Островським.

Сильвестр Островський – не тільки високопрофесійний виконавець, а й композитор, засновник «Szczecin jazz Festival» (Польща), керівник ансамблів, продюсер, а також, як виявилося, педагог. Він і барабанщик квінтету «Jazz Sister Cities» Ерік Аллен (США) завітали до Дніпра вже вдруге.

Взагалі-то вся команда складалася з представників трьох країн. Окрім уже названих музикантів, до неї входили контрабасист Домінік Сандерс (США), піаністка Кася Петржко (Польща) та гітарист Павло Сидоренко (Україна). (Як зізналися учасники гурту вже після вечірнього концерту, в такому складі вони зібралися вперше.)

Але повернімося до музичної академії.

Це був свого роду колективний майстер-клас досвідчених виконавців, яким упевнено керував, координував весь процес Сильвестр Островський. Учасники й слухачі розташовувалися прямо на сцені, що створювало дуже демократичну, невимушену й водночас ділову атмосферу. В умовах живого спілкування викладачі й студенти разом музикували, водночас з’ясовували тонкощі інтонування, звуковидобування, намагалися спільними зусиллями знайти шляхи покращення звучання тощо. Головним завданням було навчити юних музикантів колективній імпровізації. І позитивний результат відчувся на слух уже наприкінці «уроку».

Оскільки після майстер-класу команда «Jazz Sister Cities» дуже поспішала на саундчек до Монастирського острова, розпитати виконавців вдалося тільки після їхнього яскравого вечірнього виступу з ексклюзивною, спеціально складеною для дніпровського фестивалю, програмою.

«Коли граєш разом, – зазначив Сильвестр Островський, – набагато важливіше слухати партнерів, ніж грати те, що хочеш ти. Музика передбачає послідовність акордів і мелодію, але в джазі, коли музиканти починають імпровізувати, вони створюють власні мелодії на ту саму гармонію, й таким чином кожен “пише” щось своє у процесі музикування».

На мої запитання щодо їхніх вражень і результатів майстер-класу музиканти відповіли:

«Молоді дніпровські виконавці – у хороших руках і в них прекрасне майбутнє. Спочатку вони дуже хвилювалися, але потім перебороли себе», – резюмував Сильвестр Островський.

«Так! Вони – відмінні юні музиканти. Їм потрібно просто надати більше можливостей для зростання, саме для цього й був влаштований цей майстер-клас. Наступного тижня після фестивалю Сильвестр повезе їх до Польщі, щоб вони могли перейняти досвід інших музикантів. Коли вони матимуть концерти й відчують підтримку слухачів, це додасть їм упевненості», – доповнив Домінік Сандерс.

Отже, ми стали свідками певного етапу українсько-польської молодіжної освітньої програми, котру паралельно з фестивальною впроваджував Сильвестр Островський. Тож побажаймо йому успіхів у цій шляхетній справі!

21 липня мав відбутися майстер-клас ізраїльського саксофоніста, композитора й аранжувальника Елі Дегібрі – нової світової зірки сучасного джазу. Але суто технічні проблеми (банальні запізнення авіарейсів) завадили цьому. Ситуацію врятувала інша зірка – видатний джазовий піаніст Сайрус Чеснат (США), лідер «Cyrus Chestnut trio».

Цей тонкий музикант-віртуоз уже брав участь у фестивалі «Джаз на Дніпрі» у 2016 році. Його другий приїзд – своєрідна відповідь на численні прохання шанувальників знову почути й побачити кумира.

Подія проходила у Малому залі музичної академії й викликала великий інтерес. Багато хто пам’ятав попередній візит піаніста. До того ж, цьогорічні блискучий сет його колективу у вечірньому концерті 20 липня, а потім особиста участь Чесната у нічному джем-сейшені додали американцю чимало прихильників.

Майстер-клас жодним чином не розчарував. Навпаки! Вельми інтелігентна, у чомусь іронічна, артистична, проте напрочуд логічна й переконлива манера спілкування Сайруса з аудиторією після перших кількох висловлених ним речень цілковито підкорила присутніх.

Під час майстер-класу Сайруса Чесната

Лаконічно, але вичерпно відповівши на запитання публіки щодо деталей своєї біографії, уподобань, освіти, роду занять тощо, Чеснат приступив до теми зустрічі. Йшлося про сутність музичного мистецтва, взаємовплив жанрів і напрямків, особливості музичної освіти, власне джаз, імпровізацію та ще багато про що.
Студенти-учасники дійства отримали не лише чимало нових знань, навичок, а й збагатилися великим обсягом цінної інформації для роздумів та осмислення, дістали справжнє задоволення.

На жаль, мені не вдалося прослухати цей майстер-клас до кінця – довелося разом із колегою Галиною Макаренко-Дергуновою, відповідальним секретарем Асоціації естрадних і джазових оркестрів України Національної всеукраїнської музичної спілки, бігти на інший кінець міста на лекцію про Нета Кінга Коула, що нас цікавила. Мушу визнати: такий збіг фестивальних подій у часі, причому не лише в цей, а й у попередні дні, викликав великі незручності, адже хотілося скрізь побувати й усе послухати! Гадаю, надалі організаторам варто подумати й уникати подібних непорозумінь.

Третій день, 20 липня

Перший день програми на основній сцені (Монастирський острів) розпочався виступами колективів «Sylwester Ostrowski & Jazz Sister Cities Team» та «Cyrus Chestnut trio», які згадувалися вище.

Свято продовжив ансамбль «The Messenger Legacy» – музичний колектив, що офіційно представляє спадок «Jazz Messengers» – джазової команди легендарного Арта Блейкі. Цей виступ присвячувався 100-річчю від дня народження видатного музиканта. Він був вельми драйвовим і високо професійним.

Завершив вечір сет «The Hot Sardines» (США). Оскільки вони були заявлені організаторами як хедлайнери цього дня фестивалю, на їхню появу чекали з нетерпінням. Так, це було шоу зі степом і запальною вокалісткою Елізабет Бужероль, базоване на джазових стандартах ХХ століття. Утім публіка покидала «зал» – чи то з огляду на пізню годину, чи перевтому, можливо комусь просто стало нецікаво, а найвірогідніше – усе разом.

Четвертий день, 21 липня

Фінальний концерт фестивалю відкрили київські колективи: «Drum Art Big Band» та «Quintet Argentum».

Олексій Вікулов

Біг-бенд під орудою Олексія Вікулова, сформований на базі Національного академічного духового оркестру України, є досить відомим на теренах держави. У ньому грають справжні професіонали, а концерти часто проходять з аншлагами. Проте цього разу колектив із певних причин, на жаль, не зміг продемонструвати свої можливості уповні.

Сет, за задумом організаторів, формувався як ушанування цьогорічного 100-ліття від дня народження ще одного світового корифея джазу Нета Кінга Коула. Солістами стали британський співак Тоні Момрелль і Саша Марс – французька вокалістка українського походження (до слова, з Дніпра). Мені здалося, що Тоні Момрелль у даному разі виконував явно не властивий йому репертуар, через що цілком загубився, навіть місцями розгубився у звуковому потоці. Краще виглядала Саша Марс, але, попри всі старання, їй важко було збалансувати професійні прорахунки соліста-партнера. Тож загалом програма на ювілейну «не потягнула».

«Quintet Argentum» виступав разом із німецьким дуетом – гитаристом Честером Харланом і ударником Францом Бауером. Ядро програми становили найвідоміші латиноамериканські хіти (переважно Астора П’яццолли) у вельми фаховому драйвовому виконанні чудових музикантів. І хоча, сидячи серед пересічних слухачів, я чула думки джазових гурманів про те, що «це не джаз», аудиторія сприймала все із захопленням. А публіка, як кажуть, у переважній більшості випадків права.

Наступний довгоочікуваний сет належав «Eli Degibri quartet». Ці молоді ізраїльські музиканти вразили навіть найдосвідченіших професіоналів. Звичайно, лідером колективу є саксофоніст, композитор та аранжувальник Елі Дегібрі, але не меншої уваги заслуговують витончений звук рояля Тома Орена, співаючий контрабас Таміра Шмерлінга, віртуозні й …мелодійні соло ударника Евіатара Сливника. Вони продемонстрували якийсь високо естетичний, класичний (у сенсі взірцевий), інтелектуальний і водночас надзвичайно красивий сучасний джаз.

Одразу після квартету виступав неодноразовий володар «Grammy» Рішар Бона (Камерун–США). Знаю, що багато шанувальників його творчості спеціально приїхали до Дніпра з різних міст України, аби послухати наживо цього унікального музиканта.

Програма була надзвичайно самобутньою, колоритною, неповторною, як і сам її герой-творець. Публіка шаленіла від захвату й насолоджувалася безпосереднім спілкуванням – Рішар перебрав на себе роль ведучого сету, що тривав набагато довше запланованого часу.

«Немає поганої музики й музикантів. Усіляке мистецтво заслуговує уваги, – сказав Бона після концерту. – Музика – точне віддзеркалення душі людини. Й украй важливо розуміти: чим більше люди різняться, тим багатоманітніша музика їм подобається. У кожного з нас є окрема місія, оскільки ми всі маємо власні обдаровання й дуже не любимо тих, хто є інакшим. Але слід навчитися сприймати різночитання. Я, наприклад, граю з усіма. Зараз цікавлюся музикою циган».

Останнім акордом фестивалю стало шоу «Tony Momrelle group». Мушу визнати, я тут спочатку не впізнала аморфного, маловиразного соліста, котрий удавав із себе Нета Кінга Коула на початку вечора. Це був зовсім інший виконавець – яскравий, цікавий і харизматичний, бо перебував саме у своїй стихії!

На завершення наведу фрагмент діалогу, який відбувся між одним із керівників фестивалю Євгеном Гендіним та Елі Дегібрі під час прес-конференції.

Є. Г.: Чи пересвідчилися ви в тому, що Дніпро – одна з основних джазових точок на музичній мапі світу? Готові про це розповідати?

Е. Д: Ми тут отримали чудовий досвід. Звичайно, я завжди, якщо мене запитуватимуть, говоритиму, що це прекрасне місто й дуже хороший фестиваль. Я буду радий повернутися сюди знову.

Є. Г.: Наступного року виповниться 100 літ від дня народження Чарлі Паркера. Тож готуйтеся!

Чи варто тут щось додавати? По-моєму все зрозуміло!

Ольга ГОЛИНСЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *